Мамомійка

Чим ближче новорічні свята, тим горячіше відчувається палахкотіння сесії. Але мені байдуже, якшо чесно, як вона пройде. Хоча я мушу пройти крізь оту браму здачі боргів та отримання допусків. Але...ну не до цього мені. Я хочу новий рік і попіл побажань на дні келиху з шампанським. Хочу солодкий поцілунок під бій курантів та надуманий цокіт оленячих ратиць, десь там, на Чумацькому шляхові. Я радію навіть типово новорічному спаму - "Кращі подарунки до НГ", "святкуй НГ з нами" та ін. Ну от і скажіть - про яке навчання мова?!:)

Вітаннячка!)

А ось і я, нарешті. Зара дуже пізно.. а я тільки 20 хвилин тому повернулась додому. Все гаразд, я твереза і навіть майже не стомлена:))
Писати зара багато тут не буду.. (я взагалі сюди забігла, бо СимпліМакс все писав,куди я поділася):)
Скажу лише: я мрію про сукню від Вероніки Жанві та сумочку від Луї Вютон. Шо за гламурність на мене найшла? Я ж з дитинства була пацанкою:)

Обожнюю фільм "За сімейними обставинами"

Долгие проводы
сл.Е.Евтушенко
муз.Колмановского

Все, расставаясь, грустят хоть слегка
Высказать что-то становится сложно
Коротки проводы- грусть коротка
Долгие проводы, долгие проводы
Лишние слезы.

Я на прощанье рукой помашу
Вы улыбнитесь- не будьте серьезны
Если хотите- я вам напишу...
Долгие проводы, долгие проводы
Лишние слезы.

Я вас увижу сегодня во сне
Вы мне прощальные дарите розы
Ах, почему вы не верите мне
Долгие проводы, долгие проводы
Лишние слезы.

Я перед вами навеки в долгу
Нет для любви в расстояньи угрозы
Верьте без Вас я прожить не смогу
Долгие проводы, долгие проводы
Лишние слезы.

Нет,не умру я, а стану землей
Стану цветами, корнями березы
Долго не стойте в слезах надо мной
Долгие проводы, долгие проводы
Лишние слезы.

-------------------------
Чудові слова

Райдуга

Сьогодні особливий день. Особливо осінній. І якби не пронизливий вітер та якась будівельно-піщана суміш під ногами по дорозі до університету, він був би майже ідеальним. По-перше, до мене в універ завітав мій молодший братик Женя. Це допитливе мале прагнуло дізнатися, як же ж я навчаюся. Дяка викладачам, що дозволили йому тихенько посидіти. А по-друге, сьодні була веселка. Бачили, кияни? Спочатку рясно йшов дощ, а потім на все небо вона розкинулась - такая барвиста та весела. Що й казати, у той момент я менш за все думала про лекцію:) Розкажіть, як ви. Якщо мене, звичайно, хоч хтось читає:)

Вечір

Сиджу під банальною лампою, банально роблю завдання на завтра. Тримаю банальну кулькову ручку та шкрябаю нею по банальному зошиту. А хотіла б я...
О... Я б хотіла тримати гусяче перо у долоні, щільно обтягнутій напівпрозорою рукавичкою. І писати любовного послання до того, хто б не міг його дочекатись. Хто б розціловував мою мереживну хустинку, подаровану на 20й день побачення. Я б хотіла зараз, шелестячи довгою сукнею, підійти до роялю, запалити дві воскові духм'яні свічки. А потім зняти тонку вуаль з клавіш та зіграти щось щемливе-щемливе. Або взяти гітару та зіграти віденський вальс. Або просто попросити покоївку принести чашку гарячої кави та почати читати роман...Про відважних воїнів та квітучих панянок. Та вгадати в одній з них себе:)

П.С. Як вам вірш Цвєтаєвої? Мене зачепив.

ОШИБКА

Когда снежинку, что легко летает,
Как звездочка упавшая скользя,
Берешь рукой - она слезинкой тает,
И возвратить воздушность ей нельзя.
Когда пленясь прозрачностью медузы,
Ее коснемся мы капризом рук,
Она, как пленник, заключенный в узы,
Вдруг побледнеет и погибнет вдруг.
Когда хотим мы в мотыльках-скитальцах
Видать не грезу, а земную быль -
Где их наряд? От них на наших пальцах
Одна зарей раскрашенная пыль!
Оставь полет снежинкам с мотыльками
И не губи медузу на песках!
Нельзя мечту свою хватать руками,
Нельзя мечту свою держать в руках!
Нельзя тому, что было грустью зыбкой,
Сказать: "Будь страсть! Горя безумствуй, рдей!"
Твоя любовь была такой ошибкой, -
Но без любви мы гибнем. Чародей!

М.Цветаева

Вітайте

Це повинно було колись трапитись - я все ж таки завела черговий блог. Я впевнена, що тут я не буду писати так, як звикла. Я буду намагатися писати українською, хоча це мені не властиво. Взагалі, не розумію, нашо я його завела...)) Може, це підказка інтуїції? Що ж, подивимось, що далі буде.